Транспорт Перу

Транспорт Перу представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 1 285 216 км² (20-те місце у світі). Форма території країни — складна; максимальна дистанція з півночі на південь — 1970 км, зі сходу на захід — 1410 км. Географічне положення Перу дозволяє контролювати транспортні шляхи між андійськими країнами Південної Америки; морські шляхи вздовж тихоокеанського узбережжя континенту.

Загальна довжина автошляхів у Перу, станом на 2012 рік, дорівнює 140 672 км (35-те місце у світі). З яких 24 593 км загальнодержавні (14 748 км із твердим покриттям), 24 235 км регіональні (2 340 км із твердим покриттям) і 91 844 км місцеві (1 611 км із твердим покриттям).

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 1 854 км (73-тє місце у світі), з яких 1 7304 км стандартної 1435-мм колії (34 км електрифіковано), 124 км вузької 914-мм колії.

У країні, станом на 2013 рік, діє 191 аеропорт (30-те місце у світі), з них 59 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 132 із ґрунтовим. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

• довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 5 (0);
• від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 21 (1);
• від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 16 (19);
• від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 12 (30);
• коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 5 (82).

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 7 авіапідприємств, які оперують 35 повітряними суднами. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 13,9 млн осіб. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 223,6 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів).

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 5 гелікоптерних майданчиків.

Перу є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — OB, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU). Аеропорти Перу мають літерний код ІКАО, що починається з — SP.

Головні морські порти країни: Кальяо, Матарані, Паїта. Нафтові термінали: Кончан, Ла-Пампілла. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Кальяо — 1,6 млн контейнерів (TEU).

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 22 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (92-ге місце у світі), з яких: суховантажів — 2, танкерів для хімічної продукції — 5, газовозів — 2, нафтових танкерів — 13.

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 8 (Чилі — 6, Еквадору — 1, Іспанії — 1); зареєстровані під прапорами інших країн — 9 (Панами).

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2011 року становила 8 808 км (14-те місце у світі). Головні водні транспортні артерії країни: Амазонка з притоками на сході, високогірне замкнене озеро Тітікака (208 км) на півдні.

Головні річкові порти країни: Ікітос, Пукальпа, Ярімагуас на річці Амазонка.

Загальна довжина газогонів у Перу, станом на 2013 рік, становила 1 526 км; трубопроводів зрідженого газу — 679 км; нафтогонів — 1 033 км; нафтогонів важкої нафти — 786 км; продуктогонів — 15 км.

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і зв'язку. Станом на 19 грудня 2016 року міністерство в уряді Фернандо Завали Ломбарді очолював Мартін Віскарра Корнехо.

• Економіка Перу

• Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
• Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
• Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
• (англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
• (англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
• (англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

• (рос.) Перу // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2. К-Я. — С. 342.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
• (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

• Карти транспортної системи Перу на Вікісховищі.
• Карти Перу — Perry–Castañeda Library Map Collection.
• (рос.) Добірка публікацій про Перу з часопису «Вокруг света».