В адміністративному відношенні Болгарія поділяється на 6 статистичних регіонів, які в свою чергу поділяються на 28 областей (адмінодинці I рівня).

Назви областей відповідають назвам їх адміністративних центрів. Місто Софія є адміністративним центром як Софійської області так і міської області Софія.

Відповідно до Закону про Вілаєти (1867) та Закону про вілаєтську адміністрацію (1871) територія Османської імперії поділяється на вілаєти, якими керується валі; санджак — мутесарафі; каазі — від каймаків.

Після встановлення цивільної влад на нещодавно звільнених болгарських землях, російський імператорський комісар князь Володимир Черкаський залишив колишню адміністративно-територіальну структуру, виключаючи лише села, а решта адмінодиниць змінювали назви: санджаки стаали губерніями; каазі — повіти; нохії — селища або передмістя; меджліси — муніципалітети (міські та сільські). Під час Визвольної війни (1877—1878) було створено 8 губерній:

• Тулчанська губернія (1 липня 1877)
• Свиштовська губернія (існувала з 1 до 9 липня 1877)
• Тирновська губернія (1 липня 1877)
• Русенська губернія (9 липня 1877)
• Видинська (Раховська) губернія (16 листопада 1877)
• Софійська губернія (12 грудня 1877)
• Пловдивська губернія (1 лютого 1878)
• Сливенська губернія (19 лютого 1878)

Відповідно до Органічного статуту Східної Румелії (почав діяти з 14 квітня 1879 р. і до кінця 1885 р.), Округ адміністративно поділений на 6 департаментів (префектури, округи) та 28 кантонів (повітів):

1. Пловдивський департамент
2. Татарпазарджицький департамент
3. Старозагорський департамент
4. Хасковський департамент
5. Сливенський департамент
6. Бургаський департамент

Згідно Указу № 317 от 26 червня 1880 г. виданого князем Александром I Князівство Болгарія було розділено на 21 повіт та 58 околиць.

1. Софійський повіт
2. Кюстендилський повіт
3. Тринський повіт
4. Видинський пові
5. Ломський повіт
6. Ряховський повіт
7. Берковицький повіт
8. Врачанський повіт
9. Орханійський повіт
10. Ловецький повіт
11. Плевенський повіт
12. Севлієвський повіт
13. Свиштовський повіт
14. Тирновський повіт
15. Разградський повіт
16. Русенський повіт
17. Ескіджумайський повіт
18. Сілістренський повіт
19. Шуменський повіт
20. Провадійський повіт
21. Варненський повіт

Указом № 537 від 28 липня 1882 р було прийнято Закон про адміністративний поділ, і країна була поділена на 14 округів та 56 повітів.

1. Софійський повіт
2. Тринський повіт
3. Кюстендилський повіт
4. Татарпазарджицький повіт
5. Пловдивський повіт
6. Старозагорський повіт
7. Хасковський повіт
8. Сливенський повіт
9. Бургаський повіт
10. Видинський повіт
11. Ломський повіт
12. Ряховський повіт
13. Врачанський повіт
14. Ловецький повіт
15. Плевенський повіт
16. Севлієвський повіт
17. Свиштовський повіт
18. Тирновський повіт
19. Разградський повіт
20. Сілістренський повіт
21. Русенський повіт
22. Шуменський повіт
23. Варненський повіт

Друга повна адміністративно-територіальна реформа в країні була здійснена в 1901 р., коли Указом № 236 від 16 травня 1901 р. було прийнято Закон про адміністративний поділ території держави (прийнятий 4 травня 1901 р.), Скасовуючи Акт про адміністративний поділ Князівства від 28 липня 1882 р. Згідно з новим законодавчим актом країна поділяється на 12 округів, 71 повіт та муніципалітети.

• Софійська (з попереднього Софійського району без кількох сіл з передмістя Іхтіман)

• Кюстендільська (з колишнього Кюстендильського району та частини Брезницького району)

• Пловдивська (Пловдив, Татарпазарджицький повіт та кілька сіл колишнього Іхтиманського району)

• Старозагорська (з колишнього старозагорського, хасковського районів та декількох сіл Кавакліського району)

• Бургаська (з попереднього Бургаського та Сливенського районів, без кількох сіл Кавакліського району)

• Варненська (з попереднього Варненського району, Куртбунарського району та декількох сіл з колишнього Новопазарського району)

• Шуменська (з колишнього Шуменського повіту, Поповського району та декількох сіл нинішнього Кесаровська)

• Русенська (з попереднього Руссе, Розградський район без Поповського району, Сілістра без Куртбунарського району)

• Тирновська (від колишнього Турнівського та Севлиєво без кількох сіл з нинішнього Кесаревського району)

• Плевенська

• Врачанська

• Видинська

У 1913 році було створено два нові округи

• Струмицький (нині в Республіці Північна Македонія);

• Гюмюрджинський (нині в Греції).

У 1913 році Базарджик (нині Добрич) та Сілістра стали адміністративними центрами двох районів Південної Добруджі в Королівстві Румунія — відповідно жудець Каліакра та жудець Дуростор, які залишалися в складі держави до 1916 р. та з 1919 р. по 1940 р., коли Південна Добруджа після підписання Крайовської угоди була повернута до Королівства Болгарія

Під час Першої світової війни були створені нові повіти, в тому числі на звільнених землях. Їх кількість змінювалася в ході війни, досягнувши 36 округів у вересні 1916 року:

• Софія

• Пирот (нині Сербія)

• Ниш (в наш час Сербія)

• Враньє (нині Сербія)

• Приштина (нині Косово)

• Куманово (нині в складі Македонії)

• Кюстенділ

• Призрен (в наш час в складі Косова)

• Тетово (в наш час у складі Македонії)

• Скоп'є (нині Македонія)

• Штип (нині Македонія)

• Струмиця (нині Македонія)

• Охрид (нині в складі Македонії)

• Битола (нині Македонія)

• Кавадарці (нині в складі Македонії)

• Серрес (нинішня Греція)

• Гюмюрджина (нині в складі Греції)

• Одирн (нині Едірне, в складі Туреччини)

• Пловдив

• Стара Загора

• Бургас

• Варна

• Добрич

• Констанца (нині Румунія)

• Тулча (нині Румунія)

• Силістра

• Шумен

• Русе

• Тирново

• Плевен

• Враца

• Видин

• Неготин (нині в складі Сербії)

• Зайчар (нині Сербія)

• Кюпрія (нині Сербія)

• Позарево (нині Сербія)

У 1919 році, після завершення Першої Світової війни Царство Болгарія було розділене на 15 округів:

1. Софійський
2. Кюстендильський
3. Пловдивський
4. Старозагорський
5. Бургаський
6. Варненський
7. Шуменський
8. Русенський
9. Тирновський
10. Плевенський
11. Вратчанський
12. Видинський
13. Петрицький
14. Пашмаклійський
15. Мастанлійський
16. Хасковський (створений у 1922 році)

Після перевороту 19 травня 1934 р. в країні було проведено комплексну адміністративно-територіальну реформу, де існуючі округи об'єдналися в 7 нових областей на чолі з обласними управителями. Сформовані наступні області:

• Софійська — з колишнього Софійського, Кюстендильського районів та околиць Світріврачки, Горножумайської та Петрички з колишнього Петрицького району

• Пловдивська — з колишнього Пловдивського, Пашмаклійського повітів та Нейрокопійського та Розлогінського районів із колишнього Петрицького району

• Старозагорська — з колишнього Старозагорського, Хасковського та Мастанлійського повітів

• Бургаська — з колишнього Бургаського району

• Шуменська — з колишнього Шуменського, Рущуцького та Варненського повітів

• Плевенська — з колишнього Плевенського та Терновського районів

• Врачанська — з колишнього Врачанського та Видинського повітів

Через рік Указом-актом про внесення змін до адміністративно-територіального поділу Королівства, встановленого Королівським указом № 179 від 19 травня 1934 р., Оприлюдненим Указом від 20 вересня 1935 р. в адміністративно-територіальному поділі країни вносяться такі зміни:

• Формується нова Тирновська область, що включає такі райони: Габровський, Горнооряховський, Дряновський, Оленський, Свиштовський, Севлиївський та Турновський Плевенської області, а також Беленський, Кубратський та Рущуцький райони Шуменської області;

• Утворена Кирджалійська область що включає райони: Ардинський, Івайловградський, Крумовградський, Карджалівський та Момчилградський від Старозагорської області та Златоградський з Пловдивської області.

• Утворено Горноджумайську область, до якого входять райони: Горножумайський, Світріврацькийта Петрицький із Софійського району та Неврокопський та Розлогіцький райони з Пловдивської області.

Цей адміністративно-територіальний поділ залишився лише два місяці, коли він був скасований Указом-актом про скасування постанови-закону, що вносила поправки до адміністративно-територіального поділу Королівства, встановленого Королівським указом № 179 від 19 травня 1934 р., та оприлюдненого Указом № 512 від 11 грудня 1935, отож, територіальний поділ від 19 травня 1934 року залишився чинним у країні.

15 травня 1941 року було офіційно оголошено про входження до складу Болгарії Чорноморської Фракії та Вардарської Македонії. 26 липня наказом міністра внутрішніх справ ці тери торії було поділено на 3 області:

• Бітолська область
• Скоп'єнська область
• Біломорська область, з центром в місті Ксанті

24 липня 1941 року було створено Русенську область з центром в місті Русе.

• У 1944 році Болгарію було поділено на 10 областей: Горноджумайську, Софійську, Пловдивську, Старозагорську, Бургаську, Варненську, Шуменську, Русенську, Плевенську та Врачанську.
• У 1945 році Шуманська область була об'єднана з Варненською областю.
• У 1947 році в Народній Республіці Болгарія було ліквідовано поділ на області, і країна була поділена на 102 округи.

Згідно з Указом № 794 від 24 вересня 1949 р. країна була поділена на 14 округів, які в свою чергу складалися зі 101 повіту та 1 столичне місто (Софія)

1. Місто Софія
2. Софійський округ
3. Горноджумайський округ
4. Пловдивський округ
5. Старозагорський округ
6. Хасковський округ
7. Ямболський округ
8. Бургаський округ
9. Варненський округ
10. Шуменський округ
11. Русенський окург
12. Горнооряховський округ
13. Плевенський округ
14. Врачанський округ
15. Видинський округ

У 1950-х роках було ліквідовано Ямбольський округ і його територія була поділена між Старозагорським і Бургаським округом, Відінський округ було приєднано до Врачанського, на місці Горнооряховського округу було утворено новий округ з центром в Тирново.

Згідно указу № 29 від 22 січня 1959 року Народну Республіку Болгарія було поділено на 28 округів, які повністю ідентичні нинішнім областям.

1. Благоєвградский округ
2. Бургаський округ
3. Варненський округ
4. Видинський округ
5. Врачанський округ
6. Габровський округ
7. Димитровський (з 1962 р. — Перницький) округ
8. Коларовградський (з 1965 р. — Шуменський) округ;
9. Кирджалійський округ
10. Кюстендильський округ
11. Ловецький округ
12. Михайловградський округ
13. Пазарджицький округ
14. Плевенський округ
15. Пловдивський округ
16. Разградський округ
17. Русенський округ
18. Силістренський округ
19. Слівенський округ
20. Смолянський округ
21. Місто Софія
22. Софійський округ
23. Старозагорський округ
24. Толбухінський округ
25. Тирговиштський округ
26. Тирновський (з 1965 р. — Великотирновський) округ
27. Хасковський округ
28. Ямбольський округ

В період з 18 серпня 1987 по 1 січня 1999 рік Болгарія складалася з дев'яти провінцій (областей)

1. Бургаська область — колишні округи Бургас, Слівен, Ямбол
2. Варненська область — колишні округи Варна, Добрич (до 1990 р. — Толбухін), Шумен
3. Ловецька область — колишні округи Габрово, Ловеч, Плевен, Велико-Тирново
4. Михайловградська область (з 1993 — Монтанська), — колишні округи Михайловград (з 1993 — Монтана), Відін, Враца
5. Пловдивська область — колишні округи Пазарджик, Пловдив, Смолян
6. Разградська область — колишні округи Разград, Русе, Сілістра, Тирговище; з 1990 р. Русенська область, з центром в Русе
7. місто Софія, — колишній столичний округ
8. Софійська область — колишні округи Благоєвград, Кюстенділ, Перник, Софія
9. Хасковська область — колишні округи Кирджалі, Стара Загора, Хасково

З 1999 року, складається з двадцяти восьми областей. Всі беруть свої назви із своїх обласних центрів:

Області поділяються на 264 громад (муніципалітетів, болг. община).

• Общини Болгарії
• Виборчі округи Болгарії