Галісійська мова

Галісійська мова (гал. galego, МФА: [ɡaˈleɡo]) — мова західноіберійської гілки романських мов, якою розмовляють в Галісії, автономній області з конституційним статусом «історичної національності», розташованій в північно-західній Іспанії. Галісійська мова (разом із португальською) походить із середньовічної галісійсько-португальської мови. Хоча ці дві мови часто вважаються двома діалектами однієї мови, норми писемності у них досить відмінні.

У липні 2003 року Академія галісійської мови дещо змінила нормативи мови, включаючи деякі архаїчні форми галісійсько-португальської, збережені в сучасній португальській мові. Ці зміни вважаються спробою узгодити головні тенденції філології галісійської мови і представити, за словами Академії, «нормативи, бажані для 95 % галісійців». Вважається також, що нормативи 2003 року проголошують кінець так званої «Війни нормативів» між різними точками зору на взаємозв'язки між сучасними галісійською і португальською мовами.

Від 1963 року щорічно 17 травня відзначається День галісійської літератури (гал. Día das Letras Galegas).

У галісійській мові виділяють три діалекти, кожен з яких має свої особливості. Західний діалект поширений в районі Ріас Бахас (ісп. Rías Bajas, гал. Rías Baixas), аж до Сантьяго-де-Компостела. Центральний діалект займає велику частину території Галісії, а східний діалект поширений на крайньому сході Галісії і в прикордонних зонах Леона і Самори. Основними відмінностями цих діалектів є gheada і seseo.

Галісійською розмовляють понад 3 млн осіб в Галісії і галісійських громадах в Іспанії (Мадрид, Барселона), в Америці (насамперед у Буенос-Айресі, Каракасі, Монтевідео, Гавані і Мехіко) і в Європі. Крім Галісії на галісійський також говорять на заході Ель Б'єрсо (Леон) і в селі Санабрії (Самора), згідно з угодою між Управлінням освіти уряду Галісії і Управлінням освіти Кастилії і Леона, в цих місцях ведеться викладання галісійської мови.

У трьох муніципіях Касереса в долині Халама (Вальверде дель Фресно, Ельхас і Сан-Мартін-де-Тревехо) розмовляють мовою фалі (ісп. Fala de Xálima), з приводу якої серед учених немає згоди в тому, чи є вона самостійною мовою, разом з галісійською і португальською, або ж є давньопортугальською з леонським і іспанським суперстратом.

Деякі також стверджують, що мову (еонав'єго або галісійсько-астурійська) якою розмовляють у прикордонних селах Астурії що належать до комарки Ео-Навія (ісп. Eo-Navia), також є галісійською.

Галісійська мова розвинулася з народної латини. Зміна латини в галісійську мову йшла поволі і тому складно сказати, коли саме латина перестала бути латиною і стала галісійською мовою. Деякі галісійські вчені вважають, що вже у VIII столітті були відчутні зміни між церковною офіційною мовою латини і мовою населення.

З XII століття галісійська мова стає основною мовою лірики Іберійського півострова, з вуст трубадурів лунали вірші галісійською мовою при багатьох іспанських дворах. Також за межами Галісії багато поетів складали вірші галісійською. Створений у 1196 році гімн Шоана Соареса де Павія (гал. Xoán Soares de Pavia) «Ora faz ost'o senhor de Navarra» є найстародавнішим з відомих літературних текстів галісійською мовою.

Хоча протягом XVI—XVIII століть галісійська мова залишалась найпоширенішою мовою в Галісії, практично немає літературних творів, створених галісійською в цей час. У Галісії ця епоха названа «Темними століттями» (гал. Os Séculos Escuros).

1863 рік визначається як початок так званого Решурдіменто (гал. Rexurdimento, «відродження») — мовного і літературного відродження галісійської мови. Цього року були опубліковані «Cantares gallegos» (Галісійські пісні) Росалії де Кастро (гал. Rosalía de Castro). Праця цієї поетеси разом з працями Мануеля Курроса Енрікеса (гал. Manuel Curros Enríquez) «Aires da miña terra» (Вітри моєї землі, 1880) і Едуардо Пондаля (гал. Eduardo Pondal) «Queixumes dos pinos» (Шум смерек, 1886) є відродженням галісійської мови в іспанській літературі.

З приходом до влади Франсіско Франко, галісійця за народженням, офіційне використання галісійської мови було заборонене. Причиною цієї заборони було прагнення Франко централізувати Іспанію й поставити бар'єр локальному націоналізмові, особливо, в Галісії, Басконії і Каталонії. Заборона використання регіональних мов і придушення культурних особливостей здавалася режиму Франко відповідним засобом для цього. Лише в останні роки правління Франко й, особливо, після його смерті в 1975 році, розпочався процес відродження галісійської мови. Разом з відродженням мови розпочалася безперервна суперечка прихильників різних точок зору на основи нормативізації галісійської мови.

На одному боці знаходяться так звані реінтеграціоністи, що виступають за входження галісійської в єдиний мовний простір з португальською. На іншій — автономісти, чиєю метою є позиціонування галісійської мови як самостійної романської мови разом з іспанською й португальською. Окрім цих основних груп існують інші течії, переважно усередині реінтеграціоністів. Відсутність єдності в питанні нормативізації галісійської мови допровадила до різних суперечок щодо орфографії, морфології й лексикології, а також до різних оцінок минулого та сьогодення галісійської мови.

У галісійський мові в наголошеній позиції 7 голосних звуків (на відміну від португальської, чия система голосних включає 12 фонем, і іспанської з 5 голосними фонемами): /i/, /e/, /ɛ/, /a/, /ɔ/, /o/, /u/. Різниця між /e/ і /ɛ/, і між /ɔ/ і /o/ в ступені відвертості: /ɛ/ і /ɔ/ відкритіші чим /e/ і /o/. Система голосних галісійської мови збігається з системою голосних народної латини.

У ненаголошеній позиції число голосних скорочується до 5, оскільки зникають відмінності між /e/ і /ɛ/, і між /ɔ/ і /o/.

На відміну від португальської мови назалізація не є відмінною рисою галісійської, хоча вона присутня в дзвінкому велярному носовому згідному [ŋ], який зустрічається як в середині слова (canseira — «втома»), так і в кінці (corazón — «серце» camión — «вантажівка»). У галісійській мові 16 дифтонгів, низхідних (перший голосний має велику відвертість, ніж другий) і висхідних (відвертість другого голосного більша, ніж першого).

"Заповіт" Т.Шевченка галісійською мовою (переклав Хесус Алонсо-Монтеро)

Джерело: Українська бібліотека

• Автоматичний перекладач іспанська <-> галісійська [Архівовано 18 лютого 2008 у Wayback Machine.]
• Сайт галісійської королівської академії [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Галісійський морфосинтаксис
• Ethnologue
• Словники галісійської мови
• Законодавство що стосується галісійської мови
• Seminario de Lingüística Informática da Universidade de Vigo [Архівовано 18 лютого 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
• OrtoGal - Орфографічний коректор галісійської мови [Архівовано 21 лютого 2008 у Wayback Machine.]
• Instituto da Lingua Galega [Архівовано 15 січня 2006 у Wayback Machine.]
• Інформація по галісійським діалектам [Архівовано 11 травня 2008 у Wayback Machine.]
• English-Galician CLUVI Online Dictionary [Архівовано 21 лютого 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
• Biblioteca Virtual Galega
• Normenstreit in Galicien - Versuch einer Erklärung
• www.galicistik.de [Архівовано 9 березня 2008 у Wayback Machine.]

• Галісійська мова на сайті Ethnologue: Galician. A language of Spain (англ.)
• Галісійська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Galician [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Галісійська мова на сайті WALS Online: Language Galician [Архівовано 26 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

1. Галісійська Вікіпедія
2. Галісійсько-португальська мова
3. Королівська галісійська академія
4. Галісійське відродження
5. Португальська мова
6. Галісійці
7. Західноіберійські мови
8. День ґалісійської літератури
9. Галісійське королівство
10. Галісійський націоналізм
11. Росалія де Кастро
12. Галісійський діалект
13. Реінтеграціонізм
14. Іберо-романські мови
15. Іспанська мова
16. Велика Португалія
17. Кастрапо
18. The Association of Language Testers of Europe
19. Братство друзів Фала
20. Tanxugueiras