Киркларелі або Лозенгород (тур. Kırklareli, болг. Лозенград, грец. Σαράντα Εκκλησιές) — місто і район в північно-західній, європейській частині Туреччини, адміністративний центр ілу Киркларелі. Станом на 2011 рік у місті проживало 66 226 чоловік та 87 798 чоловік у всьому районі. Площа району становить 1528 км².

До XX століття значну частину населення міста становили болгари та греки. У 1878 згідно з Сан-Стефанським мирним договором місто переходило до Болгарії, але вже на Берлінському конгресі було прийнято рішення залишити місто в складі Османської імперії. За результатами Першої Балканської війни (1912—1913) місто перейшло у володіння Болгарії, але вже менш ніж через півроку відвойовано Османською імперією. З 1919 по 10 листопада 1922 місто було зайняте грецькою армією.

За Севрським мирним договором 1920 Киркларелі переходило до Греції, але вже в листопаді 1923 року, згідно з Лозаннським мирним договором Греція була змушена передати місто Турецькій республіці. У цей час більша частина християнського населення була виселена і місто стає практично повністю турецьким.

• Анфим I (екзарх) (1816—1888), болгарський церковний діяч, екзарх
• Димитар Міхалчев (1880—1967), видатний болгарський філософ
• Іван Орманджіев (1891—1963), болгарський історик

• Офіційний сайт [Архівовано 3 Червня 2017 у Wayback Machine.]

АЕС «Ігнеада» — проект будівництва атомної електростанції (АЕС) у Туреччині на березі Чорного моря в ільче Ігнеада (тур. İğneada, İğneada) мулу Киркларелі (тур. Kırklareli). Станція має стати третьою АЕС у країні, після АЕС «Аккую» та АЕС «Сіноп».

У 2014 році Туреччина підписала угоду з китайською SNPTC та американською Westinghouse про початок ексклюзивних переговорів щодо будівництва АЕС із чотирма енергоблоками із загальною потужністю 5200 МВт на водо-водяних реакторах (PWR) покоління "III+" (три плюс) — AP1000 і CAP. Проект охоплює весь виробничий цикл, зокрема спорудження енергоблоків, забезпечення ядерним паливом та його утилізацію, технічне обслуговування.

Вибраний майданчик для будівництва розташований за 10 км від кордону з Болгарією. З погляду сейсмостійкості, це один із найбезпечніших регіонів країни.Ігнеада була першим кандидатним майданчиком, обраним у ході ранніх спроб Туреччини обзавестися власною атомною енергетикою. Близькість Ігнеади до Стамбула (250 км) має як позитивні, і негативні риси, і всі наслідки від будівництва тут станції були уважно вивчені.

Запуск станції був запланований на 2023 рік, проте в даний час просування проекту зупинено. Увага керівництва країни була переключена на будівництво АЕС «Аккую» та «Синоп».

• Ядерна енергетика Туреччини

|мова= |псевдонім=

Емель Емін (Romanian pronunciation: [eˈmel eˈmin] (12 грудня 1938(1938-12-12), Добрич) — румунська кримськотатарська поетка, перекладачка, тюрколог і педагог. Пише свої літературні твори турецькою мовою . Хоча більшість її поезій — верлібр, іноді вона використовує силабічний вірш і захоплюється арабською просодією . Тяжіючи до традиційних форм поезії вона також видала газель та рубаї . Входить дот складу Спілки письменників Румунії та Асоціації турецької мови в Туреччині .

Емель Емін народилася 12 грудня 1938 року в містечку Пазарджик у Добруджі Румунського королівства . Трохи згодом, на початку Другої світової війни, Румунія поступилася Південною Добруджою Болгарії, і місто отримало іншу назву Добрич. У перші роки, проведені в Болгарії, Емель навчалася в педагогічній школі в Софії, а потім, у 1960 році, закінчила філологічний факультет Софійського університету імені Святого Климента Охридського, спеціалізується на сходознавстві . Працювала вчителем турецької мови в Добричі та в селі Белоградці Варненської області.

У 1967 році, вийшовши заміж за Атіллу в Румунії, вона переїхала на його малу батьківщину в Констанцу . Емель Емін була одним із перших викладачів турецької мови в Румунії. З 1972 року викладала в Педагогічній вищій школі в Констанці. З 1991 року вона обіймала посаду викладачки турецької літератури на факультеті літератури та педагогічному коледжі Університету Овідія в Констанці.

Літературні видання та журнали, які видавала Емель Емін, включають Renkler (Бухарест), Türk Dili (Анкара), Turnalar (Ізмір), IIS (Призрен), Kado (Ясси), Karadeniz (Констанца), Hakses (Констанца), Emel (Констанца).

Збірки віршів, які вона опублікувала в Румунії та Туреччині, включають Umut, Arzu, Hanımeli та Divan esintisi

• Кримські татари
• Список видатних кримських татар

• Anghel, Simona (13 грудня 2012). Eveniment în memoria gânditorului turc Mevlana (рум.). Cuget Liber. Cuget Liber. Процитовано 14 серпня 2014.
• Oprea, Maria. Cafeneaua literara Cetatenie europeana si dialog intercultural. ALAR (рум.). Asociatia Liga Albanezilor din Romania. Процитовано 14 серпня 2014.
• Anayurt, Gazetesi. Prf. Dr. Emel Emin. anayurtgazetesi.com (тур.). Anayurt. Архів оригіналу за 14 August 2014. Процитовано 14 серпня 2014.
• Yunus Emre, Enstitüsü. Köstence’de Mihai Eminescu Anıldı. yee.org.tr (тур.). YEE. Архів оригіналу за 14 August 2014. Процитовано 14 серпня 2014.
• Bozkurt, Giray Saynur (Spring 2008). Geçmişten Günümüze Romanya’da Türk Varlığı. Karadeniz Araştırmaları (тур.). 5 (17): 12. Процитовано 14 серпня 2014.
• Hayrullah, Pervin (12 червня 2010). Türk azınlığın insan ve aydınlık hakları ihlal ediliyor (тур.). birlikgazetesi.info. Birlik Gazetesi. Архів оригіналу за 26 July 2014. Процитовано 14 серпня 2014.

Андрій (грец. Μητροπολίτης Ανδρέας, світське ім’я — Павлос Софіанопулос 18 серпня 1975(1975-08-18), Вардас^d) — ієрарх Константинопольського патріархату, митрополит Сорокацерковний, іпертим та екзарх всієї Фракії.

Народився 1 серпня 1975 року у Вардасі у багатодітній сім’ї Димитри та Фотіоса Софіанопулосів. У 1980 році з сім’єю переїхав у Патри.

Закінчив церковний ліцей у Патрах (грец. Εκκλησιαστικό Λύκειο Πατρών), потім навчався в інституті теології Афінського університету. Аспірантуру закінчив у Страсбурзькому університеті.

В жовтні 2017 року прийняв ієрейські свячення, призначений великим протосинкелом (грец. Μέγας Πρωτοσύγκελος) Константинопольської архієпископії .

17 березня 2021 року Священний синод Константинопольського патріархату обрав його для рукоположення у сан митрополита Сорокацерковного.

21 березня 2021 року у Патріаршому соборі святого Георгія на Фанарі його хіротонізували у митрополита Сорокацерковного (центр єпархії — місто Киркларелі, Туреччина). Хіротонію очолив Патріарх Константинопольський Варфоломій, йому співслужили старець-митрополит Халкідонський Еммануїл (Адамакіс), митрополит Гвінейський Георгій (Владимиру) (Александрійського патріархату), митрополит Метрійський і Афірський Димитрій (Грольос), митрополит Карпатоський і Касоський Амвросій (Панайотідіс), митрополит Приконніський Іосиф (Харкіолакіс), митрополит Шведський Клеопа (Стронгіліс), архієпископ Австралійський Макарій (Грінієзакіс) та архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря) (Православної церкви України).

13 квітня 2021 року Синод РПЦ повідомив, що вважатиме хіротонію владики Андрія неканонічною, мотивуючи це участю у ній архієрея ПЦУ, та відмітив, що «ця подія поглиблює розкол у православному світі, спричинений діями Патріарха Константинопольського Варфоломія», незважаючи на те, що хіротонія митрополита Андрія є третьою спільною хіротонією Константинопольського патріархату і Православної церкви України, і щодо перших двох хіротоній — єпископа Ольвійського Епіфанія (Дімітріу) та єпископа Команського Михаїла (Аніщенка) — таких заяв не було.

21 квітня 2021 року митрополит Андрій зустрівся з мером міста Киркларелі Мехметом Сіямом Кесімоглу. Сторони домовилися активізувати релігійний туризм на території міста. Це була перша зустріч православного духовенства та влади Киркларелі з часів депортації греків з міста у 1924 році..